Разборы матчей

Олімпік — Динамо. Розбір гри киян

FC Dynamo Nation

Відносно вдалий проміжок часу у Олімпіка після зміни головного тренера вносив певну інтригу у протистояння. Але дива не сталося. Динамо повністю переграло команду Вінсенте Гомеса. Хоча, відверто кажучи, не без традиційних проблем.

Формація та склад

Як відомо, тренер Олімпіка використовує 4-1-4-1. Михайличенко теж вирішив обрати цю саму формацію. Складно сказати, чим керувався тренерський штаб. Навряд Михайличенко намагався грати у «дзеркальну» формацію, адже Динамо грає за іншою системою. Швидче за все, з боку тренерського штабу було бажання швидко насичувати лінію атаки.

Склад певною мірою передбачуваний, за винятком позиції нападника. Лінія захисту, Миколенко, Кадар, Шабанов, Караваєв. Півзахисник захисного плану – Сидорчук. В центрі півзахисту Шапаренко та Буяльский, а на флангах Де Пена та Циганков. На вістрі вийшов Бєсєдін. Схоже, що Соль та Родрігеш відверто програють позицію українцю. Але назвати це цілком позитивним фактором не можна. Якщо гравці в оптимальній формі, то треба давати шанс. Якщо ні, то це вказує на певні проблеми із мотивацією. Звісно, можна говорити і про те, що гравці не відповідають тактиці. Але тоді слід шукати можливості аби позбутися гравців та підшукати заміну на трансферному ринку.

Тактичний бій

В грі Динамо прослідковувалося кілька цікавих моментів з точки зору тактики. Певною мірою вплив мав і сам хід гри.

Не дивлячись на те, що Олімпік грав 4-1-4-1, в грі без м’яча команда Гомеса грала вузько. То перемикалися на щось подібне до 5-4-1, то на 4-4-1-1.

Рішення, з одного боку, логічне. В теорії варто боронити саме середню зону як найбільш коротких шлях до воріт. 

Якщо м’яч переходив на фланг, гравці Олімпіка просто зміщувались всією побудовою. Також слід відзначити персональну опіку центральних півзахисників Динамо.

Але Гомес не врахував два компоненти. Перший — Динамо більше використовує саме флангові зони для розвитку атакувальних дій. Другий — рівень гравців Олімпіка.

Як результат, Олімпіку не вдавалося закрити ані центр, ані фланги.

Ось небезпечний момент Динамо, коли побудова Олімпіка відкрила коридор у середині.

А ось з цього розпочався гольовий епізод.

Звісно, навіть за цей час Гомесу складно навчити гравців груповим діям. А Динамо відмінно використало всі помилки суперника.

Динамо звично використовувало підключення крайніх захисників. 

При цьому Динамо використовувало звичну схему. Де Пена більшою мірою грав вінгера, тобто йшов високо та ближче до середини. Це створювало проблему для захисників суперника, адже, фактично, гра йшла у два форварди.

Миколенко (потім Караваєв) грав широко. А ось Циганков часто відходив нижче та зміщувався в середину. Таким чином, вінгер Динамо відкривав простір для правофлангового захисника. На наступному кадрі добре видно звідки розпочинає Циганков. Він віддає пас на Сидорчука, на швидкості зміщується у середину. Тут Сидорчук має притримати м’яч, поки гравці суперника підуть за Циганковим. А вже потім Сидорчук зможе віддати пас на фланг.

Динамо продовжує грати слабко

Не дивлячись на тактичну перевагу, Динамо традиційно не могло перетворити кількісні показники у якісні. При цьому Олімпік не ставив надзавдань. Гравці Олімпіка регулярно помилялися з пасами, діяли недисципліновано у захисті, дозволяли динамівцям легко долати пресинг. Певним чином проблема була у тактичних налаштуваннях Гомеса, але більше питання до гравців Олімпіка.  

Звісно Олімпік, все ж, захищався та намагався відповідати атаками. І це часом виходило. Перепасовки в задній лінії, нехай поспішні та з великою кількістю помилок, тримали гравців Динамо високо. Тож закидання м’яча вперед, які іноді проходили, мали сенс. Один з таких епізодів закінчився помилкою Шабанова та голом.

Але, зрештою, результат матчу не випливав з логіки та тактичної побудови гри.

Хоч Динамо й дошкуляло обороні Олімпіка, у першому таймі не вдалося витиснути бодай ще один гол. Помітно, як позначилася на грі втрата Миколенко.

В другому таймі Олімпік заграв більш сміливо в атаці. Одразу у Динамо виникли проблеми з організацією оборони. Хоча відкрита гра Олімпіка давала й більше шансів Динамо. 

Проте, все вирішила червона картка для одного гравця Олімпіка і травма іншого. Після другого голу стало зрозуміло, що команда Михайличенко переможе.

Висновки

Не дивлячись на рахунок, знову питання до Михайличенко і тренерського штабу.

Можлива втрата Миколенка була прогнозованою за графіка матчів Динамо та з урахуванням гри захисника за збірну. Чи не варто було дати можливість перепочити? Помітно, що після міжнародної паузи гра лівого захисника вже не виглядала яскраво.

Чому Динамо не здатне перетворювати кількість, на якість? Було дуже помітно відсутність організації гри вже перед штрафною зоною суперника. Так, були комбінації, паси, але це все на імпровізації, без розуміння функцій гравцями.

Гра в обороні. На відміну від Динамо у Олімпіка прослідковувалася організація гри в обороні. Так, не надто якісна за виконанням і з певними помилками тренерського штабу.

У Динамо частіше вся оборона зводиться до швидких ніг гравців попереду та позаду. А ще слід додати вдалі підкати (хоча бувають і невдалі). Все це додаткові фізичні навантаження, які призводять до вимушених пасивних проміжків у грі, якими суперники можуть вдало користатися. А наприкінці виснажлива біганина призводить до втрати концентрації. Таким чином, команда має перебувати в оптимальній фізичній формі у кожному матчі, що неможливо.

Знову слід визнавати, що більш майстерний суперник міг би вирішити результат матчу навіть у першому таймі та на початку другого.

Не дивлячись на ці питання, слід відзначити, тренерський штаб підготувався до гри. Динамо мало тактичну перевагу. Але це у загальному. Вже традиційно Динамо не вистачало організації гри у завершальній фазі атаки та обороні. Тож матч залишив більше питань. Попереду у Динамо дійсно складні матчі до яких команда має відновитися фізично. 

Популярные материалы

To Top