Тексты

Євровиїзд. Копенгаґен

dynamo.kiev.ua

FC Dynamo Nation пропонує розповідь про виїзд разом з Динамо на матч Ліги Європи проти Копенгаґену.

Артур Киселевський, FC Dynamo Nation

Ризикну припустити, що ледь не кожен вболівальник Динамо мріяв колись підтримати свій улюблений клуб у виїзній грі єврокубків. Тут я зовсім не був виключенням з правил, але цього сезону мені пощастило, адже я нарешті отримав можливість реалізувати одну з власних мрій, відправившись до Копенгаґена. У цій статті мені хотілося б поділитися власними емоціями від першого в житті євровиїзду.

З великою повагою відношуся до усіх вболівальників Динамо, хто знаходить можливість подорожувати з командою впродовж сезону як по Україні, так і за її межами. Про фанатів, які «відкатують» так звані «золоті сезони» і говорити годі — це люди, які дійсно мають повне право вимагати від своєї команди красивої гри та результату. Особисто я до цього року двічі їздив на фінали Кубка України (2016/17 у Харкові та 2017/18 у Дніпрі), і хоча улюблений клуб програвав, емоції від підтримки Динамо за сотні кілометрів від Києва були дуже сильними. 

Тепер вже точно можу сказати, що враження від підтримки Динамо за кордоном є ще сильнішими. По-перше, прекрасним є відчуття того, що ти знаходишся поряд з улюбленою командою у зовсім іншій країні, тепер вже за тисячі кілометрів від власної домівки та НСК Олімпійського. Ну а по-друге, завдяки подібним поїздкам ми можемо ближче познайомитися не тільки з культурою іншої країни загалом, а й більше дізнатися про культуру футболу. А повчитися у данців нам, відверто кажучи, є чого.

Приїхавши до Копенгаґена у середу ввечері, мало що в місті вказувало на те, що вже за добу у столиці Данії пройде, мабуть, центральний матч усього групового турніру Ліги Європи у групі B. А це дійсно було правдою, адже фактично перемога будь-якої з команд відправила б її на своєрідну «поул-позицію» перед двома заключними турами. Футбольного настрою додавали хіба що київські вболівальники, яких у цей вечір до Копенгагена вирушило чимало, а загальна їх кількість на трибунах «Теліа Паркен» вже під час склала близько семи сотень фанів, що за нашими мірками є більш ніж вражаючим результатом виїзної підтримки. Тут безумовно слід відзначити й українську діаспору в Данії, представники якої також залюбки приєдналися до підтримки українського клубу.

Дослідивши Інстаграм гравців Динамо, у четвер зранку відправились с друзями до готелю, в якому проживали кияни. Нікого з гравців команди зустріти біля готелю або в лоббі не вдалося, проте вже на виході з нього побачили тренера воротарів Михайла Михайлова та тренера з фізичної підготовки Віталія Кулибу. Користуючись можливістю, побажали їм удачі в грі та були приємно вражені відкритістю представників тренерського штабу, а особливо щирими словами подяки на нашу адресу за підтримку команди. Саме у такі моменти десь всередині тебе з’являється особливо приємне відчуття поєднання з рідним клубом.

Копенгаген почав «дихати футболом» за пару годин до самої гри, коли на вулицях та в метро все частіше й частіше почали зустрічатися люди з фанатськими розами FCK (Football Club København). Чоловіки та жінки, хлопці та дівчата, сімейні пари, діти: усі вони прямували до станції метро Trianglen, за кількасот метрів від якої знаходиться домашня арена ФК Копенгаґен. Звичайно ж, не можу сказати за усіх фанатів Динамо, але з агресією данських вболівальників перед грою та після неї зіштовхнутися не довелося. Місцеві фани, звісно ж, помічали в нас (на футбол я їхав з трьома друзями) вболівальників команди-суперника, але вели себе у кращих традиціях боксера-джентльмена: нехай усе вирішиться на ринзі (читайте — футбольному полі 🙂

Повертаючись до теми стадіону, «Теліа Паркен» є найбільшою футбольною ареною Данії і вміщує трохи більше 38 тисяч вболівальників. До цього мені довелося бувати на знаменитих європейських суто футбольних стадіонах, як «Сан-Сіро» або ж «Олд Траффорд», і мушу сказати, що за комфортністю домашній стадіон Копенгаґена мало чим поступається легендарним аренам, а в багатьох компонентах їх переважає. Мова тут, звісно, не про масштаб споруди чи щось таке, а про те, наскільки гарно все продумано.

Не маю жодних сумнівів, що ледь не кожен, хто відвідував вищевказані мною на початку матеріалу фінальні поєдинки Кубка України в якості вболівальника Динамо та на фанатських секторах киян, був «приємно вражений» тим, скільки часу займав сам прохід на сектор. При цьому складалося враження, що організатори фінальних поєдинків національного Кубка максимально сприяли тому, щоб на грі працювали найбільш агресивні правоохоронці. Інакшого пояснення тому, як деякі з них дозволяли собі поводитися, в мене просто немає. Там були і грубість, і розмови з незнайомими людьми «на ти», і відверто провокативні вислови з надією на агресію у відповідь. 

Але менше за все у цій статті я хотів би детально згадувати про ті епізоди, ця інформація тут лише для контрасту. Правда в тому, що на виїзний сектор у Копенгаґені ми потрапили за 3-5 хвилин, не більше. Данські стюарди та правоохоронці перевірили наявність квитків та відсутність заборонених предметів, подивилися на вміст рюкзака, посміхнулися і подякували за співпрацю. Іноді з жахом думаєш про те, як незвично після наших реалій зустрічати нормальне людське відношення.

Ззовні «Теліа Паркен» нагадує скоріше щось середнє між житловим будинком та торговельним центром. Спочатку це дивує, а перебуваючи вже безпосередньо на самому стадіоні — дещо вражає. Не знаю, чи пов’язано це лише з особливостями скандинавського клімату (навіть найспекотніша температура влітку рідко коли піднімається вище 25 градусів, а більшу частину року данська погода є досить прохолодною з великим відсотком вологості повітря), але опинившись на території вже безпосередньо стадіону, вболівальник фактично знаходиться у приміщенні, та опиняється на відкритому повітрі лише, прокрокувавши на свої місця на трибуні. 

Фаст-фуди, з огляду на їх розміщення у приміщенні, є скоріше схожими на точки продажу їжі у театрі або кіно. Вибір їжі та напоїв практично на будь-який смак! Від шоколадки та попкорну з чіпсами до різного роду сендвічів, хот-догів та бургерів. Від кави/чаю, соків та солодкої води до пива, сидру та алкогольних шотів. Співробітники фаст-фудів поводять себе професійно, виглядають добре навченими та готові надавати якісний та швидкий сервіс. 

Що стосується цін, то вони, м’яко кажучи, «кусаються», але це стосується не тільки сервісу на футболі, а усієї Данії вцілому. Півлітровий Carlsberg на стадіоні коштував 50 данських крон (близько 180 грн.), але були й вигідні пропозиції «для компанії»: шість Carlsberg’ів можуть обійтися вже не в 300 крон, а у 220. До речі, славнозвісні данські Carlsberg та Tuborg більше вразили якраз своїми цінами (зазвичай, ціна на пиво в барах була на порядок більшою за вищезазначені цифри), а от за смаком данське пиво навряд може конкурувати з іншими знаменитими «пивними» країнами.

Коли опиняєшся на суто футбольному стадіоні, відзначаєш для себе те, що навіть з місць за воротами можна прекрасно дивитися футбол. Бачити поряд таку кількість співвітчизників з символікою Динамо та України було надзвичайно приємно. І так вже склалося, що саме у ворота, за якими знаходилися київські фани, були забиті обидва голи. Динамівці погано розпочали гру та пропустили досить курйозний гол у самому дебюті, але згодом підопічні Михайличенка перехопили ініціативу та здебільшого контролювали хід гри. Перед пробиттям Циганковим пенальті особисто в мене були погані передчуття, і нажаль, вони справдилися — Віктор не забив. Натомість, дуже символічним був гол Вербича у ворота своєї колишньої команди: словенський вінгер Динамо на знак поваги до Копенгаґена особливо не святкував взяття воріт, а данська публіка, своєю чергою, віддячила Беньяміну овацією після його заміни на Де Пену.

Окремі пару слів хочеться сказати й про підтримку господарів. Матч Копенгаґена проти Динамо відвідали усього трохи більше 23 тисяч глядачів, і підтримка у «левів» була дійсно потужною. Багатотисячний фанатський сектор за протилежними до київської фан-трибуни воротами гучно підтримував власну команду протягом усієї гри, доволі часто перекрикуючись з основною трибуною, а іноді вони навіть по черзі співали куплети різного роду пісень про улюблений ними FCK. Виглядало та звучало це справді організовано, масштабно та красиво. У певні моменти не покидало відчуття того, що ти знаходишся на якійсь грі АПЛ, данці зробили усе, щоб відтворити схожу до туманного Альбіону атмосферу.

Але й українські хлопці та дівчата намагалися показати, що у Динамо також є суттєва підтримка у цей вечір. Той самий вечір, коли «залишити свої голосові зв’язки на трибуні» — за честь. Можливо, в більшості ситуацій, нам зі зрозумілих причин не вдалося перекричати місцеву торсиду, але гол Вербича змусив «Теліа Паркен» трохи охолонути, і в подальшому кияни панували не тільки на полі, але й на трибунах. Нажаль, дотиснути господарів динамівці не змогли, але все ж здобули досить непоганий виїзний результат у поєдинку з гідним суперником. З огляду ж на подальші турнірні перспективи, все, як і раніше, залишається в руках, а точніше навіть ногах динамівців. Сподіваємося на максимальні результати у заключних матчах проти Мальме та Лугано.

Популярные материалы

To Top