Соперники

У лігві лева: чим живуть уболівальники Копенгагена

фото Getty Images

Напередодні матчу Копенгаген – Динамо FC Dynamo Nation розповідає про прихильників данського клубу і їхню внутрішню кухню.

Якщо поглянути на рейтинг клубних асоціацій УЄФА, то виявиться, що Україна не надто далеко втекла від Данії. Здавалося б, де ми, а де – Суперліга, чиї представники роками не можуть зарекомендувати себе на міжнародній арені? Доволі показово, що на початку 2000-х обговорювалася можливість створення скандинавського аналогу Ліги чемпіонів; сьогодні ж тамтешній першості прогнозується конкурентоспроможна участь хіба у новоствореній Лізі конференцій, що свідчить про її периферійність.

А от у чому ми точно поступаємося, так це у вмінні працювати з публікою – УПЛ мало розуміє, як правильно залучати фанатів. На теренах Данії фронтменом у цьому контексті справедливо вважається Копенгаген – команда існує якихось 27 років, проте може похизуватися армією вірних уболівальників. У чому ж секрет?

Все створено заради комфорту

Керівництво Левів (в принципі, як і всіх клубів Суперліги) чітко усвідомлює важливість взаємодії зі своїми прихильниками, адже це чи не найголовніше джерело прибутку. Данія багата на талановитих виконавців, але не має репутації, хоча б наближеної до рівня Нідерландів чи Бельгії – її гравці не настільки високо котируються на ринку. Цікаво, що найбільш вартісний продаж Копенгагена, – словацький захисник Деніс Вавро, який дістався Лаціо за 10,5 мільйонів євро, – водночас є найдорожчим за всю історію проведення чемпіонату. Погодьтеся, досить скромно.

Зауважимо, що впродовж трьох останніх сезонів Леви заробляють у середньому 17-20 мільйонів євро, проте наразі це швидше виняток, ніж тенденція. Загальна картина говорить про зовсім інші цифри – 5-10 мільйонів, накопичених за рахунок трансферів, дозволяють впевнено триматися на ногах в умовах Суперліги, але сміховинні у порівнянні з реаліями, установленими в Європі. Доводиться вигадувати, як приносити стабільні доходи – тож не дивуйтеся, чому зроблений акцент на фанатах.

Підвищений комфорт, безпека, порядок та постійний діалог – правила, які пропагує Копенгаген. Тому закликаючи людей на стадіон Паркен, пропонує широкий і доступний спектр послуг – наприклад, похід на пересічний матч обійдеться вам від 100 до 200 крон (для дітей 5-14 років – від 50 до 95 крон). Що насправді не багато, враховуючи середньостатистичну зарплатню – близько 38 тисяч крон до виплати податків (дані, опубліковані за 2019 рік). 26 євро за найкращі місця на арені четвертої категорії – шикарний хід.

Це ж стосується абонементів – варіантів предостатньо:

• «Сімейний» (для дорослих – 1199 крон, дітей 5-14 років – 599 крон).

• «C-Tribune» (для дорослих – від 1679 до 2199 крон, дітей 5-14 років – від 899 до 1199 крон)

• «Золотий» (для дорослих – від 1959 до 2899 крон, дітей 5-14 років – від 929 до 1449 крон, студентів – від 1859 до 2599 крон, 67+ – від 1859 до 2599 крон).

• «Платиновий» (для дорослих – від 3069 до 3999 крон, дітей 5-14 років – від 1539 до 1999 крон, студентів – від 2889 до 3699 крон, 67+ – від 2889 до 3699 крон).

«Сімейний» та «С-Tribune» (або Carlsberg-Tribune) включають перегляд домашніх матчів Суперліги та національного кубку, 10-відсоткову знижку на партнерську продукцію і подарункові лутбокси з доплатою в 50 крон. Відмінності – якщо «Сімейний» передбачає наявність лаунж-зони, то «С-Tribune» надає першочергове право купівлі квитків на поєдинки єврокубків. «Золотий» забезпечує доступ до ігор кваліфай-раунду і знижку в 20% на групову стадію, а «Платиновий» гарантує усі міжнародні матчі, 4 квитки для запрошених гостей і електронну готівку для придбання товарів у фан-шопі (для дорослих і дітей 700 та 550 крон відповідно). Невже не круто?

Попри всі позитивні моменти, Копенгагену все ж є над чим ламати голову – Паркен, будучи розрахованим на 38 065 місць, у середньому збирає 13-15 тисяч глядачів (43% заповнюваності). Леви стверджують, що дана статистика цілком прийнятна (особливо для скандинавського регіону), проте УЕФА не вперше закликає вплинути на ситуацію – наприклад, приймаючи Дніпро у третьому кваліфікаційному раунді ЛЧ 2014/15, данцям довелося пояснювати делегатам організації, чому уболівальники не розкупили всі квитки. Втім, якщо сконцентруватися виключно на Суперлізі, то клуб не лукавить – Паркен впевнено конкурує з Брондбю; виконуються всі заходи, щоб арену відвідало якомога більше людей. Не дарма ж їй довірили матчі фінальної частини чемпіонату Європи.

Офіційний фан-рух, ультрас та фірми

Копенгаген підтримує тісний зв’язок із організацією F.C. Kobenhavn Fan Club, визнаною на офіційному рівні. Цікаво, що KFCFC виник на 8 місяців раніше, ніж, власне кажучи, об’єкт симпатій – у жовтні 1991 року (тоді як клуб постав у липні 1992-го). Сьогодні фан-рух нараховує більше 20 тисяч членів, пропонуючи низку можливостей для усіх вікових категорій – Левам вкрай важливо забезпечити лояльність найрізноманітнішої аудиторії. Розподіл відбувається наступним чином: «левенята» (0-12 років), «Копенгаген U-18» (13-17 років), «дорослий» (18-66 років) та «старший» (67+). Після внеску у розмірі 110 крон групи отримують у розпорядження приємні родзинки:

«Левенята»

• безкоштовний похід на 4 обрані матчі;

• можливість придбання сезонного сімейного абонементу за півціни;

• можливість виходу на поле з футболістом, яка розігрується шляхом жеребкування;

• участь у щорічному грудневому фестивалі ялинок, приуроченому до Різдва;

• привітання з днем народження від улюбленого гравця.
«Копенгаген U-18»

• доступ до спеціального сектор стадіону, розрахований від 3-х до 18-ти днів (на всі матчі Суперліги, окрім поєдинку з Брондбю)

• підписка на журнал Brølet (Рев); видається двічі на рік, містить ексклюзивні інтерв’ю, репортажі та чимало іншого;

• ціни на клубну атрибутику зі знижкою 10%;

• участь у клубних заходах.

Якщо говорити суто про бонуси, то «Дорослий» та «старший» мало чим відрізняються від «Копенгаген U-18» – у їхньому випадку, зрозуміло, відсутня відповідна глядацька зона, але передбачаються аналогічні знижка та журнал. Проте це не головне – залучаючи своїх прихильників до різних заходів (благочинних акцій, тощо), клуб надає взамін право голосу (наразі ним володіє близько 10 тисяч фанатів) – побажання, претензії, думки обговорюються на форумі (уявіть, 500 тисяч повідомлень!) і потім адресуються керівництву.

Тож не дивно, чому Копенгаген сприймається, насамперед, у якості сімейного клубу – даний статус продиктований своєчасною політикою, спрямованою на роботу з масами. Леви народилися шляхом об’єднання КБ (найстарішої команди на теренах континентальної Європи) і Б-1903, що сподобалося не всім – на зорі існування новостворений колектив ризикував залишитися без підтримки. Якщо вболівальники КБ, керуючись 116-річними традиціями, відмовилися визнати Копенгаген, вважаючи його суто комерційним проектом, то Б-1903 банально не мав широкої фанатської бази. Довелося шукати та підкорювати нову аудиторію – її фундаментом стали недруги Брондбю, яким остогидло їхнє домінування у чемпіонаті, і столична інтелігенція.

Завойовуючи лояльність та оточуючи себе правильними людьми, Леви вселили відчуття аристократизму – виявилося, що вболівати за Копенгаген престижно. Певні нотки простежуються і до цього часу – вироблений імідж став ознакою та залишив відбиток навіть на ультрас і хуліганах. Вони, без сумніву, є, хоча й всіляко відштовхуються – найбільш відомі Urban Crew з молодіжним крилом Urban Young (зазвичай розміщується на 12 секторі Паркену) та радикалізоване угруповання Copenhagen Casual, сформоване у 2003-му на уламках Copenhagen Ultras.

Періодично Копенгаген має через них проблеми, загалом пов’язані з поведінкою на стадіоні – примітно, що місцева влада легалізувала піротехніку, чим автоматично перекинула відповідальність на персонал клубу. Бійки, спроби прорватися крізь кордони стюардів на поле, провокативні банери, інші дрібні правопорушення вряди-годи трапляються на очі та псують вилощену картинку, над якою так ретельно працюють Леви. Що вже говорити про «хуллз», які наводять жах, за впливовістю тримаючись на одному щаблі з фірмами Aarhus Gymnastikforening (Орхус) та Aalborg Frontline (Ольборг). Втім, у кожній бочці є ложка дьогтю – куди ж без цього?

Окремо слід поговорити про Copenhagen Cooligans – дійсно цікаве явище, відмінне від звичного трактування фанатської культури. Так звані «кулігани» мають анархістський характер, відкидають будь-які асоціації, позиціонуючи себе олдскулами – учасників не цікавлять членства, звітності чи інші бюрократичні моменти, а виключно футбол. У них немає нічого спільного із roligans, у якості яких виступає KFCFC – термін вигаданий англійськими журналістами і відзначає миролюбність данців на трибунах (датською «rolig» – спокійний). Ігноруються і хулігани, охарактеризовані «дурниками з огидними пиками, які люблять потрапити у об’єктиви фотографів». Обидва табори викликають зневагу, оскільки часто знецінюють футбол як вид спорту, а, отже, не поважають Копенгаген – якщо KFCFC дратує пасивністю під час матчів, бундючною елітарністю і жагою бонусів, то умовний Copenhagen Casual радий швидше розім’яти кулаки.

Погляди ж Copenhagen Cooligans полягають у наступному:

• Футбол – це ажіотаж на трибунах, адреналін та азарт;

• Футбол – більше, ніж боротьба. Це все що відбувається навколо матчу: розмови про гру напередодні, безупинна підтримка під час та обговорення після поєдинку;

• Футбол – це вміння підтримати свою команду не залежно від результату;

• Футбол – це різниця між уболівальниками та глядачами;

• Футбол – це як життя. Він може бути нудним, рутинним, гнітючим, страшним, раптовим, дивовижним та сліпучо красивим;

• Футбол – це забути себе у реальному житті і стати нестримним;

• Футбол – це енергія. Футбол – це сила. Футбол – це супер.

Звучить круто, правда ж? Принципи зрозумілі та покликані достукатися до сердець – хіба не заради подібних емоцій ми дивимося нашу улюблену гру? Приємно, що у вирі тотальної комерціалізації, засиллі багатомільйонних контрактів, тренду зачісок і гонитви за «лайками» залишається місце чомусь первинному, набутому досвідом поколінь. І це прекрасно.

Популярные материалы

To Top