Разборы матчей

Динамо — ФК Львів. Розбір матчу

FC Dynamo Nation

ФК Львів не той суперник, який дійсно здатен створити проблеми. Але дійсно було цікаво подивитися як зіграє команда Михайличенка після перемоги над Шахтарем у кубковому матчі. 

Формація та кадри

Здавалося б, для чого робити експерименти? Але Михайличенко не зупиняється у пошуках. Проти ФК Львів господарі грають у 4-1-4-1.

Вибір формації можна обґрунтува́ти рівнем суперника. Таким чином Михайличенко вирішив кількісно збільшити групу атакувальних гравців. Варто згадати, що використання  формації у матчах, дебютних для Михайличенко, не було ефективним. Лінія атаки виглядала пласкою, бесцільні навіси й інші негаразди змусили тренера перейти на 4-2-3-1.

Але в цьому матчі було кілька цікавих тактичних елементів, про котрі згодом.

Вже традиційно тренерський штаб провів невелику ротацію у складі.

У лінії захисту Караваєв змінив Кенджору на правому фланзі. Інші позиції без змін.
На позиції півзахисника захисного плану – Сидорчук. Вище, пара центральних Шапаренко і Гармаш. Помітно поступове введення Шапаренко до основного складу дуже хороший сигнал. Молодому гравцю, відверто, не вистачає ігрового досвіду, є помилки в пасах. Але його гра виглядає перспективною. Є цікаві рішення, він може диктувати гру у якості плеймейкера. Просто потрібен ігровий час.

Зліва, у півзахисті, Де Пена. Теж традиційна заміна Вербича. Справа ж, незмінний та, певною мірою, незамінний Циганков. 

На вістрі атаки – Соль. Теж зрозуміле рішення. Враховуючи формацію, передбачалися навіси та простріли з флангу. Іспанець краще Бєсєдіна в грі у карному майданчику. І, забігаючи наперед, можна сказати, що тренерське рішення майже спрацювало. Майже лише тому, що Соль не забив. Але створив нагоди і заробив пенальті.

Покращенна формація 4-1-4-1

В роботі Михайличенко помітно певний прогрес, який пов’язаний із прогресом самого тренера. Вже вимальовуються певні сталі елементи, а також невеликі тактичні налаштування.

Так, можна казати, що рівень ФК Львів безмежно далекий навіть від теперишнього Динамо. Але певні задачи гості ставили. Передусім, це кількісна оборона. Інша справа, що гості намагалися зустрічати Динамо ближче до середньої лінії. Динамівці достатньо легко розвивали атаку. Гравці ФК Львів, в свою чергу, не завжди встигали організовано відійти до своєї третини. Тому у киян були шанси.

Як відбувався розвиток атак?

Вже не перший раз Михайличенко використовує зміщення Миколенко із м’ячем в середину. Так, це не специфічне рішення «під суперника». Це частина «моделі гри», яка лише вибудовується. 

З іншими командами подібний підхід працював не так вдало. Але з ФК Львів вийшло непогано. Знов, можна казати про рівень суперника. Проте тут ще варто додати, що цей тактичний хід помітно працює краще саме у 4-1-4-1.

Зверніть увагу, до атакувального гравця на фланзі додається і центральний півзахисник. Це змушує ще одного гравця ФК Львів йти ближче до края поля. А Миколенко отримує перспетивний простір ближче до середини. Теоретично, це перспективно з точки зору гри. Адже рух Миколенко з м’ячем створює гостроту. Далі можливі варіанти. Якщо хтось з гравців суперника відійде з фланга до середини, можна віддати м’яч на фланг. Якщо хтось з гравців суперника у середній зоні  покине свою позицію аби зустріти Миколенко, знов утвориться простір. Слід ще згадати про центрального півзахисника попереду та форварда, які ускладнюють захисні завдання для команди суперника в цій частині поля.

Але рух Миколенко відбувається без відповідного руху Сидорчука. Цей компонент, помітно, не доопрацьований. Центральний півзахисник залишається статичним. Тут можливі різні варіанти руху, які залежать від дій суперника в обороні та тактики вцілому.

На правому фланці Караваєв діяв інакше. Зверніть увагу на показовий скріншот.

Достатньо цікава комбінація, в який всі зіграли вірно. Розпочалося все з того, що Караваєв відходить назад та отримує пас від Попова. Далі сідає глибше Циганков та відкривається для паса. Як і має робити це фланговий півзахисник у 4-1-4-1, Циганков приймає участь в розвитку атакувальних дій. Він розвертає гру у середину поля пасом на Шапаренко. Слід відзначити й дії Сидорчука, який своїм переміщенням у глибину уводить гравця суперника і створює простір для Шапаренко. На фланзі набирає хід Караваєв. Ще один варіант для паса. Знов, ускладнення для суперника в обороні. 

Певною мірою цей епізод мав ключове значення у створенні гольової ситуації. За кілька секунд до цього атака Динамо через лівий фланг була заблокована. Тож м’яч повернули до лінії захисту. Потім відбулася описана комбінація після якої (не без випадковостей) м’яч потрапив на лівий фланг, де для гравців вже був і простір, і час, що дало змогу виконати чудову подачу.

Був ще один варіант розвитку атаки.

Тут все зрозуміло зі скріншоту. Сидорчук сідає нижче. Шапаренко навпаки, набирає вище щоб потрапити у простір поміж лініями півзахисту та захисту суперника.

В цій комбінації нічого нового, Михайличенко використовує її також в формації 4-2-3-1. Але в 4-1-4-1 це може бути більш перспективним. Адже, теоретично, група гравців суперника, в обороні, грає проти 5 атакувальних гравців.

В цілому все було динамічно, цікаво і, головне, було дійсно багато комбінаційної гри. Навіть те, що Динамо залишилося у меншості, майже не позначилося на грі. Та й Михайличенко адаптував гру у меншості замінами. Вихід Вербича перевів Де Пену на правий фланг. Циганков грав вище, у центрі. А сам Вербич, здебільшого, діяв по всьому фронту атаки. На папері виглядало цікаво. Та й на полі експеримент не виглядав провально. Проте Михайличенко повернувся до більш звиклої схеми в атаці, змінив Де Пену на Беседіна.

Про ложку та дьоготь

Дійсно, видалення Сидорчука можна назвати ложкою дьогтю. А з огляду на суперника у наступному турі, то це ціле відро у діжці меду. Проте, в грі Динамо вистачає і других проблем, які варто розглянути.

Навіть в теорії не найкраще рішення. Навіщо переводити м’яч на фланг? 

Партнер відкрився як належить, але гравець Динамо втрачає час, поки приймає рішення. Після цього віддає пас, який не є вдалим. Партнеру потрібно прийняти м’яч, обробити. Якщо бажав потримати м’яч, то варто було зіграти через центрального захисника.

Тут достатньо цікаве розташування гравців.

Звісно, можна казати про гру суперника, рахунок. Але подібне трапляється надто часто. Пласка лінія півзахисників обличчам до воріт не має багато шансів для руху м’яча. Або на фланг (як відбувалося), або поперк. Проти ФК Львів це працювало, бо суперник не намагався активно відбирати м’яч. В матчах з іншими суперниками за таку гру можна отримати покарання. Але це ще й питання тактичного мислення. Цього компоненту не вистачає гравцям Динамо. І в інших матчах це призводить до проблем.

Хоч ФК Львів не особливо турбував Динамо, помилки були.

Знов гравець Динамо робить кілька невпевнених рухів до того, як прийняти рішення. Це відбувається із-за того, що не знає, кого потрібно зустрічати.

Висновки

Гравці ФК Львів не змогли запропонувати господарям якоїсь гри. Гості діяли не надто організовано в обороні, майже не атакували. І навіть в більшості не створили небезпечених моментів.

Проте, це не применшує того, що Михайличенко зміг підготувати команду до гри, запропонувавши тактичні рішення. Крім цього головний тренер зміг адаптувати організацію гри за непередбачуваних обставин.

Динамо діяло цікаво, грало в комбинаційний футбол та вдало користалося проблемами у грі суперника. 

Помітно, що у команді є компоненти гри, які вже є сталими. Вони стосуються, перед усім, розвитку атакувальних дій. З кожним матчем додається конструктиву у грі центральних півзахисників. Цікаво може виглядати дует Сидорчук-Шапаренко. Хоча Шапаренко часто помиляється, це питання часу та довіри. Центр півзахисту це непроста позиція. Проте, тут слід робити поправку на те, що ФК Львів не діяв надто компактно у обороні, не було агресивного відбору м’яча. До того ж, в атаці гості діяли несміливо. Тож центр півзахисту Динамо зміг проявити себе найкращим чином.

Михайличенко продовжує експерименти із грою атакувальної ланки. Залишаються проблеми із організацією гри у захисті. Ситуацію визнав і президент Динамо. Тренеру потрібен час аби збудувати власне бачення гри. І це, поки що, ключовий висновок. Михайличенко будує гру команди разом із створенням власного бачення того, як має грати Динамо. Чи спрацює цей підхід, покаже час. А поки що, Динамо здобуває впевнену перемогу.

Популярные материалы

To Top